Закінчив Київське двіче Красно знаменне військове училище зв’язку ім.М.І.Калініна 14 червня 1941р. у військовому званні “лейтенант”, був направлений для подальшої служби в Брянський 5-й полк зв’язку, що знаходився у літніх таборах м.Жиздра у 100 км. від м.Брянська. Прибув 18 червня 1941 року, а 22 червня почалась Велика Вітчизняна війна. Рішенням командування полк прибув на зимові квартири м.Брянська, де був деформований, укомплектований і до 28 червня 1941р. ми вже були в районі м.Орша (Білорусія), влились у склад 20 наземної армії (командарми-генерали Курочкін, Лукін) 20-та наземна армія займала рубіж оборони і вже до кінця червня 1941р. введена в бойові дії з німецько-фашистськими загарбниками. Зв’язківцям полку зв’язку було поставлено завдання – забезпечити управління з`єднаннями і частинами армії, і вони завдання виконали. Зв`язок забезпечувався в найважчих умовах: масоване бомбардування авіацією супротивника, артилерійський обстріл, використання великих з`єднань танків і самохідних машин. Для дезорганізації нашої оборони і управління військами німецько-фашистські загарбники вели бойові дії зі знищення вузлів зв’язку командних пунктів армії. На службі в 20-й наземній армії був начальником зміни, черговим по зв’язку, командиром роти зв’язку. Брав участь в розгромі фашистів на підступах до Москви, а в грудні 1941 року – січні –квітні 1942 р. після їх вигнання з нашої території Армія наступала в південно-західному напрямку, визволяючи Голіцино, Кубинка, Можайськ, Бжацьк (м.Гагарін). У травні 1942р. рішенням Верховного головнокомандування в м. Тула була сформована 3-я танкова армія. Яка потім зіграла вирішальну роль у розгромі німецько-фашистських військ у проведенні Козельсько-Калузької, Россошансько-Валуйської, Яссько-Кишинівської операцій з визволення м.Харкова в 1942-1943р.р. При проведенні Яссько-Кишинівської операції відділ зв’язку штабу 17 Повітряної Армії, 3-й Український фронт працювали виключно напружено. Проходячи військову службу у відділі зв’язку штабу 17 Полтавської Армії, 3-го Українського фронту в чині інженера відділу я виконував доручену мені особливо важливу роботу, за добросовісне виконання якої нагороджений орденом “Червоної Зірки”. Взагалі, нагороджений орденом Б.Хмельницького 3 ст., Вітчизняної війни 2-го ступеню, двома орденами “Червоної Зірки”, медаллю “За перемогу над Германією у ВВВ”, медаллю “За бездоганну службу у ВЗСРСР” І-го ступеня, медалями Г.К.Жукова, захисник Вітчизни, медалями за визволення міст: Будапешта, Белграда, Вени – медалями “Ветеран праці СРСР і України”, нагрудним знаком “25 років Перемоги на Германією”, дев`ятьма ювілейними медалями. Був на лікуванні в Дніпропетровському евакогоспіталі в січні 1944 року з пораненням і великою перевтомою. 3 –го травня 1943 року проходив службу в 23-му танковому корпусі (командир генерал Пушкін), 3-му Українському фронті на посту начальника штабу окремого батальйону зв`язку штабу корпусу, прийняв участь у бойових діях, визволяючи Донбасс – міста Артемськ, Константинівку, Красноарміськ, а далі – Апостолово, а з 1 березня 1944р. в складі 17-ї Повітряної армії 3-й Український фронт визволяв м.Кривий Ріг, Миколаївську область, м.Одесу, Молдавію, Бесарабію, Румунію, Болгарію, Югославію, Угорщину, Австрію. День Перемоги 9 травня 1945 р. застав мене в м.Ебенфурті, що у 32 км. південніше м.Вени (Австрія). Учасник Параду Перемоги, що відбувся у м. Москві 24 червня 1945 року в складі авіабатальйону штабу 17 Повітрянної Армії 3-го Українського фронту, командир батальйону генерал Буряк – начальник штабу 9-го змішаного авіакорпусу. На Парад Перемоги був направлений начальником Військ зв`язку 17 Полтавської Армії 3-го Українського фронту генералом Морозовим Дмитром Миколайовичом.